Революція 1848 р

У березні 1848 р. на Буковину дихнуло новим вітром Весни На­родів.

Революційні рухи відбулися у Чернівцях та інших містах, де ство­рено навіть "національну гвардію", до якої входили міщани, реміс­ники, а також студенти духовної семінарії та гімназії. Але се­лянський рух організаційно майже не був зв'язаний з подіями, що відбувалися в містах, які становили чужонародні острови поміж ук­раїнськими селами. Більшу активність виявили українці в часі вибо­рів до віденського парламенту, бо для українців Буковини ті вибори були свого роду плебісцитом. І, незважаючи на різні махінації дер­жавної румунської адміністрації, вони вибрали, на всіх призначених для Буковини вісім послів, п'ять українців, двох румунів та одного німця. Одним із тих п'яти послів українців був Лукіян Кобилиця, провідник "Гуцульського бунту" взимку 1842—1843 р. і 1847 р. Два румунські посли були обрані у південно-буковинських округах, Радівецькій та Гурагуморській. Ті вибори заперечили румунські твер­дження, ніби Буковина є компактним румунським краєм1. Хоча бу­ковинські посли-українці були майже неписьменні селяни, але в парламенті вони діяли спільно з послами-українцями з Галичини. І коли Головна Руська Рада висунула домагання, щоб території, засе­лені русинами, тобто українцями, виділити в окремий Коронний Край, буковинські посли підтримали цю пропозицію й домагалися, щоб Буковина ввійшла до того коронного краю.

загрузка...