Джерельна база

Дослідження персонального складу козацької старшини спирається на значний і різноплановий масив джерел, типологовидову класифікацію яких здійснено на основі методики Л. Пушкарьова, огляду основних тенденцій стану української археографіїісторіїкозацтва Ю. Мицика. Опираючись на попередній досвід аналізу джерел з історії українського козацтва , приєднуємося до думки, що джерела «говорять лише тоді, коли вмієш їх запитувати… Як тільки ми відмовимося просто протоколювати слова наших свідків, як тільки наміряємося самі примусити їх говорити, необхідно скласти список питань». Виявлення, відбір і класифікація джерел є початком такої роботи.

Як вказувалося више, класифікація джерел проблеми опирається на загальну джерелознавчу класифікацію. Враховуючи особливості дослідження, з письмових джерел особлива увага надається документальним. У зв’язку з цим здійснимо класифікацію джерел за походженням і видами. На наш погляд, у класифікації варто відобразити документи державного (як центральних органів влади, так і місцевих), громадського (різних недержавних організацій, насамперед становодворянських), церковного і приватного походження. При цьому враховується, що для дослідження проблеми, насамперед, мали українські, російські і польські джерела. Повною мірою використані законодавчі акти, актові джерела, справочинні документи, статистичні матеріали, причому останні для зазначеної проблематики мають першочергове значення. Серед джерел з історії козацтва, а відповідно, й козацької старшини дослідники виокремлюють тринадцять груп джерел, усі вони використані у пропонованому дослідженні.

Джерельну базу дослідження становлять письмові архівні матеріали фондів Центрального державного історичного архіву України в м. Києві та Інституту рукописів НБУ імені В. І. Вернадського. Базовими стали: ф. І (Літературні матеріали), ф. ІІ (Історичні матеріали), ф. VІІІ (Колекція Київського університету), ф. Х (Архів АН України), ф. ХІІ (В. Модзалевський), ф. XIV (Колекція історичних документів ВР НБУ) ІР НБУ. У фондах ЦДІА міститься величезна кількість матеріалів господарчоправового, генеалогородовідного та статистичного характеру. Крім зазначених архівосховищ, джерельні матеріали зберігаються в Дніпропетровському, Чернігівському музеях.

Комплексні джерела козацької держави, що виникли у процесі функціонування органів козацької адміністрації, становлять невичерпну інформацію багатьох фондів ЦДІА України в Києві, серед них Генеральна військова канцелярія (ф. 51), похідна Генеральна військова канцелярія, Генеральний військовий суд полкові і сотенні канцелярій. У фондах ІР НБУ з колекції Київського університету в систематизованому вигляді використано збірки указів ГВК за другу половину 1722–1724 рр., 1726–1727 рр.. Аналіз складу документів лівобережних полкових канцелярій здійснила Г. Швидько, Корсунської полкової канцелярії — Ю. Мицик. У своїй більшості всі джерела атрибутовані і датовані.

Як уже зазначалося, першочергове значення для вивчення персонального складу старшини мають статистичні матеріали. Звичайно, найбільш цінним джерелом цієї групи є реєстри чи компути, розпочинаючи від першого реєстру одного з охочих козацьких полків 1581 р. , продовжуючи стислими реєстрами старшини 10–20х рр. ХVІІ ст. , реєстром старшини 1638 р., і, безсумнівно, нещодавно опублікованим з сучасними коментарями реєстром Війська Запорозького 1649 р.. Такий же характер мають «статті» українських гетьманів з урядами Російської держави, які підписувалися старшинами.

Реєстри козацьких полків як офіційні документи описовостатистичного характеру завжди привертали увагу дослідників. Автору вдалося виявити і використати 76 полкових реєстрів за 1712–1764 рр., які є архівними оригіналами, що вказує на їх високу достовірність. У переписах дворів козаків і старшини називалися не лише імена, а іноді по батькові, вік, родинні зв’язки.