Початок людського життя

Вважається, що людина виділилася із тваринного світу понад два мільйони років тому і що предком людини розумної були людиноподібні істоти австралопітеки, котрі жили первісним колективом - стадом, щоб спільно захищатися від ворогів, спільно полювати і здобувати їжу. Предки людини пересувалися на задніх кінцівках. Це звільнило їхні руки вродженню навичок по виготовленню знарядь праці з каменю, дерева, кісток. А в процесі праці розвивалися мозок, мова, мислення людей.

Мільйони років тому природні умови в Україні були інші, ніж тепер. Клімат був теплий і м'який, землю вкривали вічнозелені південні рослини, степи з соковитою травою, густі й високі ліси, в яких водилися теплолюбні тварини - коні, бізони, слони, носороги.

Це приваблювало первісних людей, і вони почали заселяти наш край, приходячи з території сучасних Європи та Кавказу. Нечисленними стадами кочували вони в пошуках їстівного коріння, дрібних тварин. Жили люди колективом, тому що гуртом вижити було легше. Про життя первісних людей, що заселяли великі простори степів і лісів в епоху палеоліту, розповідають відкриті й досліджені археологами стоянки. Яскравою пам'яткою найдавнішої людської культури в Україні є ранньопалеолітична стоянка біля села Королеве на Закарпатті. Люди мешкали на ній близько 1 млн. років тому. Тут виявлені грубо оброблені рубила та відщепи 3 кременя, інші сліди людської діяльності. Залишки подібних і стійбищ знайдено також на Десні і в Донбасі. Чисельність населення тих часів була дуже малою.

Користуючись крем'яними рубилами, відщепами, а також дерев'яними жердинами й палицями-копачками, люди збирали рослинну їжу та полювали на дрібних тварин. Людські стада чисельністю у 20-30 чоловік пересувалися з місця на місце, шукаючи їжу. Вони не були постійними за своїм складом. Засобом спілкування були жести і звуки. He мали люди і постійних жител, бо кочували у пошуках їжі.

Близько 100 тисяч років тому на Землі почалося велике зледеніння. 3 півночі на південь просувався льодовик - крижана маса, товщина якої іноді досягала трьох кілометрів. Льодовик повільно наступав і відступав чотири рази. В Україні він дійшов найдальше до нинішнього Києва і величезним «змієм» спустився дещо нижче по Дніпру, де нині стоїть Кременчук.

Теплолюбні рослини загинули, звірі або втекли на південь, або замерзли. На зміну їм прийшли тварини тундри, що виникла побіля краю льодовика, - песці, олені, мамонти. За тундрою лежав холодний, безлюдний степ. Найбільше людей жили тоді в Криму - десь 200-250 чоловік.

Перед людиною постало суворе питання: «Вижити в боротьбі з природою або вмерти». I людина не лише вижила. Суворі природні умови примусили її шити одяг, робити житло, вдосконалювати знаряддя праці, користуватися вогнем, а потім і видобувати його.

Люди стали виготовляти більш досконалі знаряддя не лише з дерева та каміння, а й з кісток забитих тварин. Новими знаряддями праці стали скребла і гостроконечники. З'єднавши гостроконечник з палицею, люди створили метальні знаряддя полювання - спис і дротик, а пізніше - гарпун для ловлі риби. Це підвищило продуктивність збиральництва і полювання, розвинуло рибальство.

Людськими стійбищами тепер була заселена значна територія України. Вивчивши стоянку в гроті Кіїк-Коба (25 км від Сімферополя), вчені дізналися, що її мешканці полювали на мамонта, оленя, сайгу, носорога. У Криму виявлено й кістки хлопчика, риси якого схожі з ознаками неандертальця.

Значно більше відкрито залишків людських поселень пізнього палеоліту, коли неандертальця змінив новий тип людини - кроманьйонець. Ця доба співпадає з тимчасовим відступом льодовика й значним потеплінням, хоча клімат і далі залишався суворим.

Розвиток людини та її побуту викликав зміни в суспільному устрої. Десь 30 тис. років тому сформувався новий людський колектив - родова община, тобто група родичів, які спільно ведуть господарство, працюють і спільно володіють майном. На чолі роду спочатку стояла жінка-мати, охоронниця (берегиня) родини і родинного вогнища. Та й рідню визначали по лінії матері, бо сім'ї тоді ще не було. Час, коли людський колектив очолювала жінка, в історії називають матріархатом (буквально - влада матері), або періодом материнської родової общини.

Про життя такої общини розповідає відкрита у 1893 р. археологом Вікентієм Хвойкою пізньопалеолітична стоянка в Києві, на вулиці Кирилівській, пізньопалеолітична стоянка. Розкопки показали, що близько 30 тис. років тому тут, недалеко від Дніпра, на захищеному пагорбами й лісом місці, на площі до 9 тис. м вирувало життя чималої родової общини. Це засвідчують залишки вогнища, вугілля, попелу, обпалених кісток, кількох наметоподібних жител, що будувалися з кісток мамонтів, дерев'яних жердин і покривалися шкірами тварин. Знайдено різні знаряддя праці, а також заготовки для їхнього виготовлення з кісток і каменю. На бивнях і кістках мамонтів виявлені спроби давніх умільців нанести зображення хвиль річки, птаха, черепахи, орнаменту, що засвідчує зародження мистецтва у стародавніх людей. Відкриті археологами поховання померлих з предметами побуту засвідчують появу у людей перших релігійних вірувань.

Різні за своїм характером стійбища виявлені в багатьох місцевостях України. На них знайдено вістря, проколки, рогові молотки, копалки з ребра мамонта, речі з гірського кришталю та бурштину. Залишки засвідчують, що люди вміли обробляти шкіри, шити хутряний одяг, робити пастки на звіра і птаха, виготовляти намисто, прикраси, жіночі статуетки. При розкопках виявлено скупчення кісток зубрів, загнаних у велике провалля. Це говорить про здатність людей до загінного полювання, що спричинило поступове винищення зубрів.

Найбагатшою виявилась стоянка пізнього палеоліту, відкрита на березі Десни біля села Мізина (Чернігівська область). Тут знайдено залишки п'яти круглих наметоподібних жител із слідами вогнищ на долівці. Каркас будувався з утрамбованих у землю черепів мамонта та дерев'яних жердин, верхівки яких перепліталися між собою. Житло щільно вкривалося шкірами тварин і мало внизу вхід, а вгорі димохід. Будова обкладалася бивнями і кістками мамонта, а завершувалася сплетінням рогів оленя.

На території стоянки зібрано близько 4,5 тис. знарядь праці. Це кременеві скребла, різці, ножеподібні й рубальні пластини, кістяні проколки і голки, наконечники дротиків і списів, рогові молотоподібні знаряддя тощо. Вони використовувалися при обробці шкір, кісток, виготовленні одягу і взуття, спорудженні жител, полюванні.

Вражають виявлені на поселенні пам'ятки палеолітичного мистецтва: кістки мамонта, покриті геометричним орнаментом з червоної вохри, майстерно виконані з ікла мамонта культові фігурки жінок та браслети, покриті різьбленим орнаментом. Витонченістю і майстерністю відзначаються й прикраси: підвіски, намисто з черепашок та молюсків. Розмальовані кістки мамонта та молотоподібні речі, напевно, були ударними музичними інструментами. Знайдені пам'ятки говорять про високу матеріальну і духовну культуру людей пізнього палеоліту на території сучасної Придеснянщини.

Десь 11 тисяч років тому льодовик остаточно відступив, і потоки води побігли до морів. Тварини, що звикли до холоду, пішли за льодовиком. З'явилися ліси, зазеленіли неозорі степові простори, де жили олені, дикі свині, різні птахи. Родові общини розселилися на звільненій території. Особливо густо заселялися Крим, Причорномор'я та Подніпров'я.

Значні кроки вперед зробило людське суспільство в період середньої кам'яної доби - мезоліту. Розселені на берегах річок, озер та біля моря, родові общини жили у печерах, гротах або в легких наметоподібних чи напівземляних куренях. Вони рибалили, збирали рослинну їжу, полювали на степову і лісову дичину: благородного оленя, козулю, ведмедя, вовка, лисицю, бика, коня, кабана.

Успіхам полювання, рибальства і збиральництва сприяло вдосконалення знарядь праці та зброї. На стоянках мезолітичної пори знайдено майстерно оброблені пластини, леза ножів, різці, проколки, кирки-мотики з кісток і рогів, дротики, гарпуни. За доби мезоліту з'явився лук, що сприяв розвитку мисливства, люди навчилися ліпити й обпалювати глиняний посуд, дальшого розвитку набуло мистецтво орнаментування, гравірування геометричними візерунками та нарізками. Розвивалися й релігійні уявлення людей.