Спадщина івана мазепи

Після Полтавської битви Швеція почала втрачати свою силу і велич. У цей же час розірвана громадянською війною навпіл Річ Посполита втратила своє значення і тепер стає лише предметом торгу поміж могутніми сусідами. На руїнах обох цих держав виростає Прусія, нове королівство, яке бере на себе роль збирача германських земель.

Росія буквально ввалюється в Європу і з того часу вимагає для себе місця в сім'ї європейських народів, які відразу починають відчувати на собі тиск неєвропейських впливів.

Починається перша велика українська еміграція, а в Україні зникає її так старанно плекана за гетьмана Мазепи, хоч і дорого оплачувана, суверенність.

До Хмельниччини одна частина українського суспільства вважала, що в Речі Посполитої треба силою добитись поважного становища, довести, що «же през шаблю маєм права», друга половина панства і козацтва хотіла легальним шляхом забезпечити своє шляхетство. Від Переяславської ради почався поділ на дві орієнтації — польську і московську, який є, може, одним з найтяжчих наслідків невдалої комбінації Хмельницького. Правда, іншого виходу в тій ситуації, в якій опинився в свій час Хмельницький, просто не було.

Мазепа як своїм гетьмануванням, так особливо своїм союзом зі шведами і війною проти Петра на сто з лишнім років, до Шевченка і Петлюри, зробив ідейне москвофільство чимось таким, чого українці потім і до сьогодні інстинктивно соромляться.

Михайло Грушевський слушно зазначає, що «всі гетьмани були «изменниками» в становищі московської політики; українська політика була «одним неустанним «воровством и изменою» з становища московського централізму, з яким боролася весь час». Антимазепинсь-ка пропаганда, яку вели власті за Петра, та й потім, за радянських часів, не могла не визнати, наприклад, у маніфесті царя, що Мазепа «умовився зі Швецією і Польщею, що Україна, обох частин, і всі козацькі війська мають бути сполучені в одну незалежну державу, а він — її князем». Дійсно, І. Мазепа прагнув саме цього — створити суверенну українську державу.