Причини поразки гетьмана Івана Мазепи

Ставши гетьманом України, І. Мазепа намагався зміцнити її шляхом згуртування молодої українсь­кої політичної еліти, яку на той час являли собою ко­зацтво і шляхта. Скориставшись зі сприятливої між­народної обстановки, гетьман почав збройну боротьбу проти царської Росії, політика якої за Петра І мала на меті ліквідацію української державності. Цар заради спасіння цілосності своєї держави загравав з україн­цями і цим тримав їх у покорі. Карл XII став би дуже небезпечним Петру І, якби зміг вдало скористатись союзом з гетьманом. У той час від України залежала доля всієї Північної війни. Тому-то Петро І у своїх маніфестах давав обіцянки свято дотримуватись тих віковічних прав, з якими малоросійський край всту­пив під владу московських царів. Коли ж війська геть­мана і короля були розгромлені в Полтавській битві, Петро І у відповідь на прохальні пункти І. Скоропад­ського висловився, що малороси повинні бути вдячни­ми за велике благодіяння, виявлене їм захистом про­ти шведів. Поразка І. Мазепи зумовлена ще декількома причинами: відсутністю підтримки його політики широкими народними масами; незавершеністю про­цесу формування молодої політичної еліти України; військовою поразкою союзника Мазепи — короля Швеції Карла XII.

Трагедією українського суспільства стало те, що дві такі яскраві політичні постаті, які стояли на держав­ницькій платформі — І. Мазепа і Петрик Іваненко, виступили не в союзі, а в протиборстві. Це протибор­ство символізувало собою непримиримі суперечності, що роздирали тоді Україну, перетворювали її в руїну.

З погляду Петра І, «...гетман свою конечную не­верность явил..., ...изменил и переехал к неприяте­лю нашему, королю шведскому». А з погляду історії, національно-визвольна боротьба І. Мазепи, незважаючи на поразку, забезпечила більш як на півстоліття існування української державності, посилила потяг до свободи.