ПРИЧИНИ І НАСЛІДКИ ВТРАТИ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВНОСТІ

Галицько-Волинська держава — це другий етап понад п'ятсотлітнього існування Київської Русі (860-1349 pp.). історія якої по праву належить українсько­му народові. Визначні історики XX ст. Степан Романівський та Іван Лисяк-Рудницький вважають, що • українство корениться в Київській Русі», а Галицько-Волинське королівство було першою «суто україн­ською державою».

Значний військовий потенціал Золотої Орди, фео­дальні міжусобиці, роздробленість і слабкість руських князівств, залучення потенційних західних союзни­ків по поділу австрійської спадщини, неоднозначна політика папської курії, внутрішній опір боярської опозиції не дали можливості кн. Данилові скинути золотоординське іго. Водночас його дії сприяли еко­номічному розвитку, політичній стабільності, культурі Галицько-Волинського князівства.

Втрата української державності мала декілька причин:

1. Величезні розміри держави та етнічна різно­манітність населення. За часів кн. Володимира Русь простягалась майже на 800 тис. кв. км, поряд зі слов'я­нами тут проживало понад 20 народів. Управляти ефективно такими територіями було важко, особливо за відсутності розвиненої інфраструктури.

2. Зростання великого феодального землеволодіння. Розвиток продуктивних сил, утвердження феодальних відносин сприяли появі та зміцненню великого земле­володіння.

Такі господарства були натуральними за своїм характером, тобто виробляли все для внутрішнього спо­живання.

Це посилювало владу місцевих князів і бояр, створило передумови для формування економічної са­мостійності та політичного сепаратизму.

3. Київська Русь уже перестала бути важливим тор­говельним центром світу. Західна Європа вже безпо­середньо торгувала з Близьким Сходом.

Економічний і культурний розвиток окремих кня­зівств йшов значно швидше і з більшим успіхом. Про­те у нової системи були й свої недоліки: слабшою ста­вала їх обороноздатність, наростав процес роздроблення князівств і міжусобиці між ними, усе більше конфлік­тували представники державної влади з феодалами. Та все ж нова політична система була закономірним ета­пом історичного розвитку українських земель.