Міжнародні відносини напередодні Першої Світової Війни

До цієї війни народи і держави світу готувалися ще задовго до її початку. Уже в кінці XIX ст. у Вер-сальському палаці було проголошено створення Німець­кої імперії. Німеччина поставила Францію на коліна. Дружніх стосунків це між ними не збільшило.

У світі вже відбувся поділ усіх територій, які тільки можна було захопити. Тому німці прийшли до імперії без колоній. Це їх не влаштовувало. їм потрібне було місце під сонцем. Того, Камерун, Танганьїка були за­хоплені Німеччиною в короткий час. Але найбільшим клопотом Німеччини була Росія. Ця остання для Німеч­чини була собакою на сіні. Німеччина вважала, що Ро­сія сама не може дати ради своїй величезній території. «Така нікчемна нація володіє такою кількістю землі»,— журилися німці за чужим багатством.

Канцлер Німеччини Отто Бісмарк знав про Украї­ну, про те мазепинство, що нуртувало в народі і не давало спокою російським царям. Тому він замовив проф. Гартманові книгу про «Київське королівство». А міністр зовнішніх справ Бетман-Гольвег проводив політику окраювання Росії у 1909-1917 pp.

У свою чергу цісарі Австро-Угорської імперії були переконані самі і переконували інших у тому, що їхня держава була мамою для слов'янських народів.

Як Росія, так і Австрія вважали, що вони є по праву збирачами слов'янських земель.

Дійсно, було два слов'янських центри — в Росії і в Австрії. Тільки Болгарія, Сербія і Чорногорія були суверенними державами. Росію це непокоїло. Перш за все вона прагнула прибрати до рук Болгарію. Але в Болгарії правила німецька династія Баттенбергів і вони не далися Росії, незважаючи на вдячність за визволення від 500-літнього турецького іга. Навпа­ки, у 1915 р. Болгарія вступила у війну на боці Німеч­чини.

Тут спостерігається деяка принципова різниця в під­ходах до вирішення проблеми між Росією і Німеччи­ною. Росія хотіла механічно включити Болгарію до складу імперії. А Німеччина хотіла економічно пану­вати в Європі.

Німеччина, правда, теж хотіла заокруглити свої те­риторії за рахунок Прибалтики, як частини Російсь­кої імперії, але в Європі вже розуміли, що захоплення і пряме азіатське завоювання народів не дає зиску. Бо це потребує утримання величезного поліцейського апарату.

Тому ще Бісмарк пропонував німцям зв'язати з Ні­меччиною Прибалтійські держави в такий вузол, щоб його не можна було розв'язати — діяти через націо­налістів, через уряди, через зацікавленість економічну.

Отже, Німеччина і Австро-Угорщина створювали блоки, накопичували сили для переділу світу, для здо­бичі. Але свої плани мали також Франція і Англія.

Франція хотіла повернути Ельзас і Лотарингію, не дати розвернутись Німеччині в Африці (так само як і Анг­лія, яка боялася ще і за Близький Схід). «У Бри­танській імперії ніколи не заходить сонце», — каза­ли з гордістю в Англії. Та англійці з задоволенням несли на своїх плечах тягар білої людини (Ред'ярд Кіплінг). Але щоб сонце дійсно ніколи не заходило, треба було панувати на морі. А Німеччина тим часом гарячково будувала ВМФ.

На кінець XIX ст. вона ви­йшла по флоту на друге місце в світі (після США).

А як же дивилися на ці приготування до війни соці­ал-демократи Європи? Ніхто не сумнівався, що війна буде. Виникли союзи — Антанта (антанте кордіале) — сердечна згода. Держави, що в неї входили — Англія і Росія, а потім і Франція,— мали спільних ворогів.

У 1881 р. був створений Троїстий союз у складі Австро-Угорщини, Німеччини, Італії.

Отже, як соціалісти сприймали наростаючі події? Забувши про класову боротьбу, про марксизм, про інтер­національні лозунги єднання пролетаріїв усіх країн, соціалісти Європи кинулися в обійми своїх імперіалі­стичних буржуазних урядів. Ідеї соціалізму були віддані в жертву ідеям націоналістичним. Однак пе­ред цим В. Ленін закликав марксистів Європи повер­нути зброю армій усередині воюючих країн проти своїх буржуазних урядів. Насправді ж це була утопія, бо в разі успіху цієї ідеї сталося б так, що соціалісти всередині своїх країн сприяли б поневоленню свого народу чужими країнами.

Російська імперія не була готова до війни (як, влас­не, і завжди до цього, чи потім). У відповідності з стра­тегічними планами, російське керівництво передбача­ло повну підготовку до війни тільки на 1917 р.

Франція і Англія теж були підготовлені слабо. Німеччина ж підготувалася до війни у повній відпо­відності зі своєю пунктуальністю і педантичністю. Вона мала все, навіть більше того. Жодна держава світу на той час не мала підводних човнів, а Німеччина по­ставила цю справу на промислову основу.

У Санкт-Петербурзі на Невському проспекті напе­редодні Першої світової війни в одному з будинків розмістилася резиденція німецької фірми «Зінгер». Насправді ж то був штаб німецької розвідки в Росій­ській імперії. Роз'їжджаючи по всій Росії, агенти фірми «Зінгер» знали становище в країні краще, ніж Генштаб російської армії.

Словаки, чехи, поляки в складі Австро-Угорщини терпіти не могли німців і вважали, що тої автономії, яку вони мали, їм недостатньо. Вони з заздрістю ди­вилися на українців і білорусів, які жили в складі слов'янської держави. І не розуміли, чому малороси і білоруси незадоволені своїм становищем. Вони це зрозуміли тільки в 1947, а особливо в 1956 та 1968 pp.

«Сербия, Сербия, родина моя!

Проклятая Австрия замучила тебя!» — співали по містах Російської імперії на початку війни. На демонстраціях червоні прапори в робітничих коло­нах були добровільно замінені на андріївські стяги.