Літописні Слов'янські племена в Україні. Початки їх державності

У IV ст. н. є. в Придніпров'ї, Побужжі, Подністров'ї відбувається об'єднання в державний союз груп сло­в'янських племен антів І склавинів, яких вчені нази­вають праукраїнцями. Вони поклали початок форму­ванню української народності в держави у формі воєнної демократії (племінні збори — віче старій­шин — вождь). Вождь, а потім князь, князі були прави­телями державних воєнно-політичних союзів слов'ян­ських племен.

Ці союзи вели постійні війни проти сусідів — Скіфії, Сарматії, Хазарського каганату, Візан­тії, Західної Римської імперії.

Почався процес етногенезу слов'ян і візантійців. Від Чорного моря слов'ян відтіснили авари і болгари, через що слов'яни зайняли лісову смугу між Дніпром і Дністром, тобто Волинь, яка й стала першою за­гальнослов'янською державою, яку потім розгроми­ли авари. Був ще й інший союз племен — полянський з центром у Києві.

Отже, розселялись слов'яни по території Східної Європи, над Дніпром та його притоками. Як повідом­ляється в «Повісті минулих літ» літописця Нестора, слов'яни об'єднувались у племінні союзи полян, (се­редня течія Дніпра, навколо Києва), сіверян (басейни Десни, Сули і Ворскли), древлян (дніпровське По­лісся), тиверців (між Південним Бугом і Дністром, впритул аж по Дунай і Чорне море), волинян і дулібів (Західний Буг і притоки Прип'яті), білих хорватів (південна частина Карпат). Таким чином, нинішня територія України була заселена слов'янами, пле­мена яких об'єднувала близькість мови, господарства і культури.

Лісостепові райони Східної Європи, де була розпов­сюджена черняхівська культура, опинились на лінії великого переселення народів. У кінці IV — початку V ст. в Азово-Чорноморських степах панували гуни. Ці войовничі кочівники нападали на поселення слов'ян і руйнували їх. У середині VI ст. через лісостепові землі східних слов'ян пройшли авари, які залишила по собі недобру пам'ять у вигляді літописної легенди про на­сильства над дулібами. Авари «примучиша Дулебы», тому останні втікли до західних слов'ян, і рештки їх союзу виявились вкрапленими в чеські і польські племена.

Слов'яно-аварські і слов'яно-візантійські війни VI ст. втягли у свою орбіту і слов'ян, що проживали у Східно­європейському Лісостепу. Тобто Антське царство, яке існувало в Середньому Подніпров'ї з IV по VI століт­тях, в результаті слов'янсько-аварських війн розпадаєть­ся. Це спричинило до глибоких змін у загальнополі­тичній обстановці в Східній Європі. Історичний шлях подальшого розвитку слов'янських племен Східної Євро­пи був визначений і зумовлений ситуацією VI-VII сто­літтях, коли руський союз племен витримав натиск ко­чових войовничих народів і використав своє вигідне по­ложення на Дніпрі, який був шляхом на південь для декількох десятків північних племен дніпровського ба­сейну. Київ, який контролював дніпровську магістраль і був відгороджений від степових набігів широкою лісос­теповою смугою, став природним центром процесу інтег­рації східнослов'янських племінних союзів. Він став ка­талізатором процесу виникнення таких соціально-пол­ітичних величин, які вже виходили за межі навіть найбільш розвинутої первісності.

загрузка...