ФОРМУВАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ПОЛІТИЧНОЇ ЕЛІТИ У XIX ст

Кирило-Мефодпвське братство. Під впливом за­гострення протиріч у Європі між абсолютизмом і де­мократією у 1-й половині XIX ст. посилився громадсь­кий та суспільний рух і в Україні. Вершиною його стало виникнення в кінці 1845 р. у Київі Кирило-Мефодіївського братства. Засновниками його були: про­фесор історії Київського університету М. Костомаров, чиновник канцелярії генерал-губернатора М. Гулак і вчитель Полтавського кадетського корпусу В. Біло-зерський.

Незабаром до них приєднався П. Куліш, письменник і етнограф, а за ним і Т. Шевченко, на той час уже видатний поет, який прославився своїм «Кобзарем», що вийшов друком у Санкт-Петербурзі в 1840 р.

Програмні положення братства викладені в «Книзі буття українського народу» та в «Статуті Сло­в'янського братства св. Кирила і Мєфодія». Сама форма організації була запозичена у церковних братств. Програма відстоювала загальнолюдські цінності — справедливість, свободу, рівність і братерство. Пропо­нувалось також створити федерацію слов'янських дер­жав з центром у Києві.

Ведучу роль національних ідей в організації захи­щав П. Куліш. Т. Шевченко разом з М. Гулаком відсто­ював необхідність повалення самодержавства, а христи­янські і загальнолюдські ідеї пропагував М. Косто­маров.

За доносом одного із студентів, на початку 1847 р. всіх учасників братства без усякого суду було засла­но. Найтяжче було покарано Т. Шевченка — його від­дали у солдати без права писати і малювати і заслали на Аральське море.

Кирило-Мефодпвське братство врахувало уроки світового досвіду і використало ідеї західноєвропейсь­кого вільнодумства в своїх національних умовах. Ним були сформульовані основні постулати українського відродження, визначені форми та методи досягнення поставленої мети. Діяльність братства стала початком переходу від культурницького до політичного етапу боротьби за державність України. Це була спроба но­вої національної еліти визначити місце і роль україн­ського народу в сучасному історичному контексті.

загрузка...