АНТИЧНІ МІСТА-ДЕРЖАВИ в ПІВНІЧНОМУ ПРИЧОРНОМОР'Ї

Аншчні міста-держави на узбережжі Чорного моря впосли з торговельних факторій. Це Тіра (Білго-род-Дштровський), Ніконій (в Овідіопольському рай­оні Одеської обл.), Ольвія (біля Очакова, в гирлі Півд. Бугу), Іантікапей (Керч), Херсонес (Севастополь), Кар-кінітід; на західному узбережжі Криму та ін. Поча­ток коажізації Північного Причорномор'я поклали греки. Мілета в кінці VII ст. і VI ст. до н. є. Ос­таннє Едлуння колонізаційних процесів завмирає в V чи навгь на початку IV ст. до н. е. Причинами цього руху бри як недостатня кількість землі на батьків­щині, - ік і бажання розширити ринки збуту для своїх товаріп постійна потреба греків у зерні.

Чорноморські колонії були житницею Греції. Звід­сіля в Грецію і в Малу Азію вивозились хліб, а також хутра, іед, віск, риба, сіль і будівельна деревина. У не­великі, кількості в Грецію постачалась скотарськими племєши велика рогата худоба. Туди ж йшли і скіфи-раби, еих греки брали в полон під час війни з тузем-цями ю купували у тих же скіфів.

Греція постачала в колонії вино і маслинову олію, що перевозились в амфорах з клеймами грецьких міст, де їх виробляли. У самих колоніях виноград почали вирощувати пізніше. З Греції везли також різнома­нітні предмети розкоші, тканини, металевий, серед іншого дорогоцінний посуд, художню кераміку тощо. Досить рано в самих колоніях стали виробляти пред­мети, які були необхідними для торгівлі з туземцями. Приблизно з IV—III століть до н. е. в торгівлі перед почали вести боспорські міста, де розквітли такі ре­месла, як різблення по металу і виготовлення ювелір­них виробів, що остаточно припинило привіз дорогоц­інного посуду з грецьких міст.

З грецьких колоній найбільше значення мали Оль­вія, Херсонес і Пантікапей - Ольвія. Вона була заснована в середині VII ст. до н. є. вихідцями з Мілета в Малій Азії. Те, що вона була однією з перших грецьких колоній в Північному При­чорномор'ї, дало їй можливість досягти швидкого розк­віту. Ольвія набула великого значення в північно-західній частині Чорноморського узбережжя.

Численні предмети побуту ольвійського походжен­ня знаходять в могилах-курганах скіфів по всій тери­торії України, приблизно до широти Києва. Наприк­лад, грецький мідний посуд часів Геродота в доброму стані був знайдений археологами в човні, що потонув біля села Піщаного Черкаської області. Геродот по­відомляє, що Ольвія за його часів була висхідним пун­ктом сухопутного караванного шляху. Цей шлях про­стягався далеко на північний схід за Волгу. З часом значення Ольвії зменшилось. Сталося це через зрос­таючу конкуренцію з боку інших колоній, зокрема боспорських міст. Вони вже в IV—III століттях до н. е. зайняли серед колоній перше за багатством і впли­вом місце. Та все ж таки основною причиною занепа­ду Ольвії було те, що вона за своїм географічним по­ложенням увесь час перебувала під загрозою нападу степовиків.

Ольвія була містом-республікою. Заможні рабовлас­ники, які тримали в своїх руках управління містом, складали незначну меншість. Більшість мешканців Ольвії складалась з малозабезпечених вільних грома­дян, а також з позбавлених політичних прав пересе­ленців і рабів. У цій полісній демократії була чітка структура органів державної влади. Умови і порядок виконання державних і суспільних обов'язків були строго визначеними. Отже, служба в армії, права гро­мадян, система їх захисту, а також порядок здійснен­ня правосуддя були законодавчо оформленими. Пра-вотворчість здійснювалась в умовах гласності і активної участі всіх громадян.

У III ст. до н. є. Ольвії прийшлось відбивати постійні напади скіфських племен. З часом до скіфів перебігли раби і примкнуло все заміське напівеліні-зоване населення. У II ст. до н. є. на ольвійських мо­нетах з'являються зображення скіфських царків. Це було очевидною ознакою того, що Ольвія стала їх дан­ницею. У І ст. до н. є. Ольвія настільки постраждала від нападу кочівників, що постало навіть питання про переселення мешканців в інше місце. Проте знищен­ня торгової гавані на Бузькому лимані було невигід­ним тим же туземцям, тому Ольвія була відбудована.

На жаль, усе з часом приходить до занепаду. Це ж сталося й з Ольвією. Про це в подробицях розповів нам грецький письменник і оратор Діон Христосом, який завітав до Ольвії в 83 р. н. є.

Дещо підтримало Ольвію римське владарювання. Ольвійські написи того часу ще повідомляють про торговельні зносини з грецькими містами Мармуро­вого і Егейського морів, з Херсонесом і Боспором Кімме­рійським. З IV ст. н. є. згадки про Ольвію вже припи­няються.

Воспорське царство. Однією з найдавніших і най­більших колоній на Боспорі Кіммерійському був Пан­тікапей, заснований у VI ст. до н. є. В середині V ст. до н. є. всі грецькі поселення на Боспорі об'єднались навколо Пантікапею, який став столицею окремої дер­жави під назвою Боспорське царство.

У це об'єднання ввійшли і туземні племена східної частини Криму, нижньої течії Кубані, Таманського півострова і північно­го Приазов'я. Царство це очолили правителі з династії Археанактидів, а згодом Спартокидів. Для греків, які ще утримували своє панівне становище на Боспорі, його правитель був лише «архонтом* — начальни­ком, вождем. Титулом царя він користувався лише по відношенню до підлеглих йому туземних племен. Наймогутнішим серед них був цар Мітрідат, який загинув у боротьбі з римськими агресорами. Його іме­нем названа гора Мітрідат біля Керчі. Володарі Бос-пора були повними господарями всього хлібного екс­порту Із значної частини Криму, Прикубання і низин Дону. У IV ст. до н. е. Еїоспорське царство постачало хлі­бом усю Грецію. Вивіз хліба з Боспору в Афіни і вза­галі в Грецію складав 24 тис. тонн на рік. Наприклад, для Аттики він складав половину всього хлібного екс­порту.

У IV ст. н. е. припиняється майже тисячолітнє існу­вання Боспорського царства.

У містах, заснованих греками, існували дві форми правління: міста-рєспубліки (вже названі) і лонархп — Боспорське царство. Греки-колоністи були носіями високої культури. Для сусідніх народів це мало велике значення, тому що зміцнювало торговельні і господарські зв'язки, збагачувало їх культуру. При­чинами занепаду античних міст-полісів була загальна криза рабовласницької економіки, а також постійні напади кочівників.

загрузка...