Зміни у державному устрої у 1945—1991 pp.

Після Другої світової війни остаточно сформувалася територія сучасної України. Угодами з Польщею, Чехословаччиною та Румунією СРСР закріпив за УРСР західні регіони: Волинь, Галичину, Закарпаття, Північну Буковину, а також Південну Бессарабію. У лютому 1954 р. указом Верховної Ради СРСР до складу Української РСР передано Кримську область. Після ліквідації Ізмаїльської та Дрогобицької областей на території України залишилося 25 областей. Надалі Проскурівську область перейменовано на Хмельницьку, а Станіславську на Івано-Франківську.

Вищим законодавчим органом влади залишалася Верховна Рада УРСР, вибори до якої відбулися у лютому 1947 р. Депутатів обирали па 4 роки з претендентів віком від 18 років, у загальній кількості і кладу 1 депутат на 100 тис. населення. Зокрема, у 1938 р. обрано 104 депутати, 1947 р. - 415, 1951 р. - 421, 1955 р. - 435, 1959 р. -457, 1963 р. і 1967 р. - 469 депутатів. Новообрана Рада формувала постійно діючу Президію, яка, у свою чергу, обирала голову. Верховна Рада видавала закони, Президія - укази. Верховна Рада працювала посесійно - чергові сесії двічі на рік, позачергові скликалися за потребою. При ній створювалися постійні комісії, які готували галузеві законопроекти. У листопаді 1949 p. ВР затвердила нову державну символіку: гімн ("Живи, Україно, прекрасна і сильна"), герб (серп і молот на щиті) та прапор (червоно-лазуровий).

Уряд УРСР у березні 1946 р. реформовано з Раднаркому в Раду Міністрів, а наркомати в міністерства. Очолював Раду голова. Рада Міністрів видавала нормативні акти - постанови та розпорядження і здійснювала контроль за їх виконанням. Галузеві міністерства у кількості від 25 до 29 були республіканського та союзно-республіканського підпорядкування. У 1944 р. створено Міністерство закордонних справ УРCP і тоді ж на короткий термін, у зв'язку зі вступом республіки в ООН, Міністерство оборони. У роки десталінізації роль РМ та міністерств як органів державного управління значно зросла.

Місцеві органи влади та управління зберігали структуру, яка відповідала адміністративному поділу: обласні - районні - міські - Селищні та сільські ради депутатів трудящих. До 1990 р. вони працювали у режимі єдиного державного керівництва і підпорядкування. Правове становище місцевих рад регламентували постанови ЦК КПРС та укази ВР СРСР 1957, 1968 та 1972 pp. У період хрущовських реформ, протягом 1962-1964 pp., існував поділ обласних рад на сільські та промислові.

Рада обиралася на 5 років загальними, рівними і прямими виборами при таємному голосуванні. На першій сесії вона формувала виконавчий комітет у складі відділів (освіти, фінансів, внутрішніх справ) та управлінь. Очолював раду голова виконкому.

Ключові поняття: Верховна Рада, Рада Міністрів, ради депутатів трудящих, указ, закон, постанова, виконком, відділ.

Історично-державна подія: лютий 1954 р. - перехід Кримської області до складу УРСР.