Трудове право 1920-1930 pp

У 1919-1920 pp. українські більшовики намагалися запровадити в УСРР дію Кодексу законів про працю РСФРР 1918 p., який проголошував права на працю, на її оплату, на відпочинок, загальний обов'язок працювати. Проте в умовах воєнного комунізму діяли переважно воєнні заходи: трудова повинність, трудові мобілізації, мілітаризація виробництва, натуроплата праці. Невихід на роботу кваліфікувався як дезертирство, саботаж, контрреволюція. Лише 15 листопада 1922 р. вводиться в дію Кодекс законів про працю УСРР, який став цілковитою рецепцією аналогічного російського кодексу. Він узагальнив правотворчість держави у галузі трудових відносин і складався з 17 розділів, які містили 192 статті.

Перший, загальний розділ містив положення, що норми Кодексу поширюються на всіх осіб, які працюють за наймом, у тому числі і надомників, а також робітників підприємств, державних, громадських, приватних і військових господарств та установ, юридичних і фізичних осіб, які наймають робочу силу. Далі за розділами розглядалися такі питання трудових відносин, як порядок найму і надання робочої сили, порядок залучення громадян до трудової повинності, укладання колективних договорів, трудових договорів, правила внутрішнього трудового розпорядку, формування праці, винагорода за працю, гарантії і компенсації, регулювання робочого часу і відпочинку, учнівство, праця жінок і неповнолітніх, охорона праці, професійні спілки, порядок вирішення трудових спорів і питання соціального страхування. Основним принципом трудових відносин проголошувалася добровільність угод, встановлювався мінімум оплат. Тривалість робочого дня мала становити 8 годин, неповнолітні, жінки, гірничі і конторські працівники користувалися пільгами 6-годинного робочого дня. Надурочні та понаднормові години заборонялися. Трудові спори мали вирішуватися або в примусовому, або в примірювальному порядку. Соціальне страхування мало бути обов'язковим для підприємств всіх форм власності.

В умовах згортання непу і початку колективізації та індустріалізації приймаються нормативно-правові акти, які змінюють трудове законодавство в бік його ужорсточення на користь держави та спрямовуються на винищення приватного підприємництва. Зокрема, це постанови "Про заходи зміцнення трудової дисципліни на державних підприємствах", "Про заходи щодо поліпшення виробничого режиму і зміцнення трудової дисципліни на підприємствах". У 30-ті pp. на їх підставі виходять нормативні акти, за якими робітників, що завдали збитків підприємству, порушували трудову дисципліну, притягали до кримінальної та матеріальної відповідальності. Зловживання владою, залякування робітників, залучення їх до безоплатної примусової праці стали нормою.

Ключові поняття: трудове право, угода, трудова повинність, нормування праці, соціальне страхування, трудові спори.

Історико-державна подія: 15 листопада 1922 р. - ухвалено Кодекс законів про працю УСРР.