Суспільний устрій українських земель у складі імперії габсбургів

Австро-Угорська монархія протягом XIX ст. залишалася аграрною країною, основу економіки якої було поміщицьке землеволодіння і феодальні соціально-економічні відносини. Населення поділялося на три великі групи: землевласників, міських обивателів та найчисельніше селянство.

Землевласники були панівською верствою суспільства, до якої належали поміщики та духовенство. Проте в їхньому середовищі не було рівності. Привілейованою частиною була австрійська аристократія, угорські та польські магнати, католицькі єпископи. За нею - польська та українська шляхта, уніатське та православне духовенство. Ці категорії суспільства мали землю у приватній власності, вільно розпоряджалися нею, володіли поземельно залежними селянами, користувалися своєю становою судовою системою, їхню власність, честь, життя і здоров'я закон охороняв як суспільну і державну прерогативу.

Міщани, хоч і належали до привілейованих груп суспільства, не утворювали єдиного цілісного стану. Вони поділялися на обивателів (інтелігенція, ремісники, поміщики, духовенство), буржуазію (купецтво, банкіри, майстри, цехмістри)та робітників (наймити-селяни, чорноробочі, підмайстри ремісників). Промисловість краю залишалася мануфактурного типу, і буржуазія була досить слабкою економічно і політично. Більше впливу мили сільські буржуа, ніж промислові та банківські.

Селяни - основна маса населення і найбільш обмежена в правах категорія суспільства. 70 % з них - поміщицькі і 30 % - державні. Поміщики до 1848 р. мали над селянином-кріпаком повну владу, здійснюючи за старим звичаєм домініальний суд. Селяни відбували панщину за те, що жили і працювали на землі власника (держави, поміщика, церкви)."і вони вважалися держателями землі, тобто користувалися нею, платили податки за це і несли повинності. Але продати землю, розділити її між синами чи заповісти селянин не міг. Щоправда і поміщик з власної волі не міг позбавити селянина його наділу. У 1848 р. панщину як форму кріпосної залежності скасовано за викуп. Віднині селяни могли виступати в судах, укладати будь-які угоди, вести підприємницьку діяльність, створювати товариства, кооперативи тощо. Проте поміщики захопили у приватну власність сервітути (громадські угіддя), а багатьох селян звільнили без землі, що спричинило нові кабальні угоди між селянством та землевласниками і спонукало масову еміграцію сільського населення до Канади та Америки в пошуках землі.

Отже, за суспільним устроєм західноукраїнські землі майже все XIX ст. залишалися переважно феодальними з елементами прискореного розвитку товарно-ринкових відносин та формуванням буржуазії і пролетаріату.

Ключові поняття: поміщики, духовенство, міщани, селяни, сервітути, панщина, кріпосне право.