Судова система та правоохоронні органи Українських земель у складі імперії Габсбургів

3 приєднанням Галичини до Австрійської монархії в ній, разом з Буковиною, зберігалася стара, статутна, станова система судів, яка складалася з кількох самостійних гілок: шляхетських, міських, духовних, громадських та домініальних. До структури державних судів належали: шляхетські земські та гродські суди, апеляції від яких ішли до імператорсько-королівського галицького трибуналу, далі - до галицького сенату у Львові. Верховна судова палата у Відні була вищою судовою інстанцією в державі. 3 1781 р. в державних судах заведено інститут адвокатів. Селян судив поміщик або призначений ним війт з присяжними. Судом другої/інстанції для домініального і громадського суду вважався комітатський суд (на Закарпатті). Для духовенства і в справах релігійних правопорушень діяли церковні (єпископські) суди.

У 1849 р. цісар ухвалив "Положення про суди". За ним судова влада відокремлювалася від законодавчої та виконавчої і оголошувалася незалежною. Станові суди замінили єдиною системою державних судів, оголосивши їх рівними, гласними, незалежними від адміністрації, об'єктивними та професійними. Окрім загальних, створювалися спеціальні суди: військові, промислові, комерційні, мирові, присяжних (мужів довіри), крайові суди. Структура загальних судів від нищих до вищих інстанцій така: повітові суди - повітові колегіальні - окружні - Вищий крайовий суд у Львові (Чернівцях) - Верховний судовий і касаційний трибунал у Відні. Для призначення на посаду судді вводився віковий, статевий, майновий та освітній ценз.

У 1850 р. в Австрійській імперії створено прокуратуру, якій підпорядковували систему державних судів. До крайових судів та окружних судів впроваджено посаду державних прокурорів, а до Вищого судового та касаційного трибуналу та Вищого крайового суду - посаду генерального прокурора. Процесуальні дії регулювалися законом про компетенцію суду 1852 p., та законом про судочинство із безспірних справ 1854 р.

До системи правоохоронних органів належала цивільна поліція та політична жандармерія, структура яких будувалася відповідно до адміністративного поділу імперії і слугувала захисту монархії від посягань антисоціальних елементів та політичних противників.

Ключові поняття: судова система, трибунал, крайовий суд, адвокатура, прокуратура, поліція, жандармерія.