Система права Українських земель у складі імперії Габсбургів

У кінці XVIII ст. на Західній Україні впроваджується вповні австрійська правова система, витіснивши звідти стару польську, яка ґрунтувалася на королівському законодавстві, магдебурзькому праві та Третьому Литовському статуті. Джерелами права для Галичини, Буковини та Закарпаття, окрім звичаєвого права, було австрійське і угорське законодавство, зокрема кодифіковане право, закони (патенти, вироки, мандати, новели, "накази і закони для всіх", декрети) та конституції імператора.

Цивільне право ґрунтувалося на Цивільних кодексах 1797 р. та 1812 р. Останній діяв аж до 1933 p. і мав 1502 параграфи. Кодекс вексельного права 1763 р. регулював кредити. 1863 р. ухвалено Торговельний кодекс. Провідними засадами цивільно-правових відносин імперії можна назвати такі:

- охорона приватної власності (землі, майна) і передусім землевласників та буржуазії; для селян у кінці XVII1 ст. зберігалося право успадковувати землю, яку обробляли їхні батьки;

- рівність громадян перед законом;

- свобода договірних відносин, спадкоємство, опіка;

- цивільний і церковний шлюб, розширення прав жінок та позашлюбних дітей;

- у Галичині вдова або вдівець розпоряджалися всім майном;

- кодекси виділяли в окремі статті процес, особисті права, речові докази, речові, майнові права.

Кримінальне право мало за основу Кодекс законів про злочини і покарання 1787, 1803 та 1852 рр. (останній діяв аж до 1932 р.) та "Провінційний звід законів". Головними принципами кримінального права можна вважати поділ правопорушень на злочини і тяжкі поліцейські проступки (до 1852 p.), а згодом на злочини і проступки.

Констатувалося, що немає злочину, непередбаченого законом, і немає кари, не передбаченої законом. До 1787 р. існувала жорстока система покарань (спалення, тортури, каліцтво), яку замінили тимчасовим скасуванням смертної кари, а відновивши її, ввели повішення у закритому приміщенні, а також різні види позбавлення волі. За проступки встановлювалися штрафи, арешт, покарання палицями, заборона на проживання. Як злочин з Кодексу вилучено факт добровільних позашлюбних стосунків дорослих людей. Проте посилено кари щодо революціонерів, грабіжників, казнокрадів, розтратників державного майна, порушників громадського спокою.

Процесуальне право у кримінальному процесі спочатку мало інквізиційний характер, а з прийняттям Кримінально-процесуального кодексу 1853 р. та 1873 p. і Військового кримінально-процесуального кодексу 1912 р. вводився суд присяжних, вільна оцінка доказів сторонами і суддями, усність, гласність, змагальність процесу. Означені буржуазні принципи процесу стосувалися і цивільно-процесуальних дій, які регламентувалися Цивільно-процесуальними кодексами 1786, 1807 та 1895 pp. і Положенням про екзекуції 1896 р.

Ключові поняття: джерела права, цивільне право, кримінальне право, процесуальні дії, кодекс, закон, конституція, патент, новела, мандати.