Особливості кримінального права Українськіх земель у складі Російської імперії

Джерелами кримінального права у XIX ст. був 15-й том "Зводу законів Російської імперії", який містив: Кримінальне уложення з 775 статей - перший в історії права Росії та України кримінальний кодекс; "Уложення про покарання кримінальні та виправні" 1845 р. (в редакціях 1866 та 1885 pp.) і затверджене 1903 р. царем "Кримінальне уложення". Спеціальні норми кримінальної відповідальності військових містили "Військовий статут про покарання" (1867 р.) та "Військово-морський статут про покарання" (1886 p.).

"Уложення" 1903 р. поділялося на загальну і особливу частини. Кримінальні правопорушення поділялися на злочини і проступки, на навмисні і ненавмисні. Під злочином розуміли конкретний акт поведінки особи як її дію або бездіяльність, а не думки та умонастрої.

Нормами права регулювалися питання відповідальності за підготовку до злочину, замах на злочин, намір вчинити злочин, співучасть у злочині (без попередньої змови і з нею) звідників, спільників, підмовників чи підбурювачів, пособників, а також тих, хто потурав злочину чи приховував його. Враховувалися професійність, рецидив, стан злочинця. У загальній частині йшлося і про покарання. Їх було більше 100 видів, які поділялися на основні, замінюючи і додаткові. Основними були: домашній арешт, нагляд поліції, штрафні роти, тюрма, заслання в Сибір, каторжні роботи, ув'язнення в грортеці, смертна кара (повішення), виправно-трудовий дім, грошовий штраф.

Особлива частина кодексу містила класифікацію злочинів, складів яких передбачалося до 2 тис. Головними законодавець визначив злочини: проти віри; проти порядку управління; службові злочини; проти державних і земських повинностей; проти майна і доходів казни; проти суспільного устрою, "добронравія і благочинія"; проти майна; проти життя, здоров'я честі і свободи приватних осіб; проти прав родини; проти власності приватних осіб. Варто зазначити, що суворі покарання. застосовувалися до злочинців проти віри - 59 статей встановлювали за це відповідальність. На другому місці були злочини проти імператора і його рідні, проти верховної влади і державна зрада (20 статей).

Окрім кримінальних, діяла ще й система виправних покарань. He підлягали кримінальній відповідальності діти віком до 7 років, особи неосудні (божевільні), хворі чи в нестямі, враховувалися наслідок помилки чи обману, непоборна сила, необхідна оборона. Пом'якшували покарання особам від 17 до 20 років (смерть заміняли каторгою), не застосовувалася смертна кара до дітей з 7 до 17 років (замінялася ув'язненням від 8 до'20 років). В цілому ж можна констатувати достатню гуманність та м'якість при визначенні покарання в російському законодавстві.

Ключові поняття: кримінальне право, кримінальний процес, злочин, проступок, класифікація, кримінальні покарання, виправні покарання.