Державні утворення епохи Великого переселення народів

Держава готів. На початку нашої ери територію сучасної України опановували різні племена і народи, які залишили глибокий слід в подальшому житті нашого краю, в його державній, матеріальній, правовій і духовній спадщині. Період з IV по VI ст. н. е. увійшов до історії як "Велике переселення народів" - масове переселення племен по всій території Європи. Воно було викликане зростанням населення, пошуками родючих земель і пасовищ для худоби, прагненням племінної знаті до збагачення військовою здобиччю. Початок йому поклали гуни у 375 р. Але ще до них германські племена готів, утворивши у I ст. у Скандинавії союз племен, переселилися спочатку у басейн р. Вісли, потім у Прикарпаття, а згодом у Північне Причорномор'я. Тут вони завоювали сарматів, захопили і зруйнували Ольвію і Тіру, підкорили жителів Криму. Готи, які розселилися на захід від Дністра до Дунаю, утворили племінний союз вестготів. На нижній течії Дніпра виникла держава остготів - Рейхготланд зі столицею Данпарштадт. Ії засновником був рекс (вождь) Германаріх (332-375 pp.).

Історик Йордан розповідає, що готи жили родовими общинами і племенами, у яких уже виділялися знать, військові вожді і старійшини. Займалися вони кочовим скотарством, полюванням, збиральництвом, з'являлося орне землеробство. Готи вели торгівлю із сусідніми племенами. А також постійно воювали з ними. Здійснювали походи за Дунай на Балканський півострів та на римські володіння у Західній Європі.

Держава гунів. У 375 p. у Причорномор'ї з'являються племена гунів. Одні вчені вважають їх кочовими племенами, вихідцями з Середньої Азії, інші - державним союзом слов'янських племен, які жили у Придніпров'ї.

Гунів очолював каган Баламбер (Велимир). Зруйнувавши Пантикапей і міста на Боспорі Кіммерійському, гуни підкорили остготів і вестготів. Готи рушили на захід через Дунай на Константинополь і через Дунайську рівнину у Центральну і Західну Європу. У 410 р. готи на чолі з Аларіхом захопили і зруйнували Рим. Гунський племінний союз досягає могутності за царя Аттіли (433-453 pp.), який за двадцять років завоював Середньо-Східну Європу. Його данниками стали Західна і Східна Римські імперії. Центр своєї держави Хунгарії Аттіла переніс на Дунайську рівнину (сучасна Угорщина). Його мрією було завоювання Галлії. У 451 p. у битві на Каталаунських полях (на річці Марні біля міста Труа у Франції) гуни у союзі з остготами розбили об'єднані війська римського полководця Аеція Гауденція та вестготів. 3 обох боків у битві брало участь понад 180 тис. осіб. остготи вдерлися в Італію, а вестготи втекли за Піренеї в Іспанію. Проте після смерті Аттіли величезна гунська держава занепала і під ударами Візантії розпалася. Гуни розчинилися серед європейських народів.

Тюркські каганати. Через сто років в українські степи приходить нова орда завойовників. У 558 p., підкоривши племена, які жили на Дону, у Північне Причорномор'я вдерлися кочові племена аварів. У результаті тривалої війни з праукраїнськими племенами Придніпров'я утворилася нова держава - Аварський каганат. Як і гуни, авари рушили на завоювання Європи. Вони дійшли до Константинополя, але були розбиті візантійським імператором. Тоді свої удари вони спрямували на захід і захопили Паннонію (сучасна Угорщина), яка стала центром каганату. Його очолив хан Боян. Звідси авари нападали на землі франків. Остаточно їх розбив Карл Великий. Авари відкочували на Кавказ, де заселили сучасний Дагестан.

Після них територію українського Причорномор'я опановували кочові племена булгар, які створили племінний союз Велика Булгарія. Булгар, у свою чергу, витіснили хозари, які заснували досить могутню державу - Хозарський каганат зі столицею на Волзі. До неї входили Приазов'я, Причорномор'я та Кримський півострів. У IX ст. Через українські землі пройшли племена угрів, які поселилися на Дунаї і створили там державу.

Отже, підсумовуючи розгляд процесу зародження, розвитку, розквіту та занепаду рабовласницьких держав стародавніх народів Північного Причорномор'я, зазначимо його ознаки:

- сучасну Південну Україну та Крим заселяли народи, які перебували на різних щаблях суспільного розвитку, а змінюючи одне Одного, вони вели спустошливі війни, що не сприяло формуванню більш-менш стійких державно-політичних структур та утворень;

- державний лад на цих землях розвивався під впливом рабовласницьких країн Середземномор'я, Близького та Середнього Сходу;

- через своє географічне розташування народи Північного Причорномор'я стали на шлях формування класово неоднорідного I суспільства значно пізніше, ніж інші народи, тому лише незначна частина  населення змогла досягти більш-менш значних державно-правових успіхів. В цілому ж місцеве суспільство розвивалося від примітивних форм патріархального устрою до класичних рабовласницьких, а згодом до феодальних державно-правових формаційних відносин.