Цивільно-правові норми часів Гетьманщини

Право власності на землю в часи Гетьманщини пройшло певну еволюцію. Розрізнялося умовне землеволодіння (рангове - на час служби, або "до ласки войськової" - для кормління) та безумовне - вільне право володіти, розпоряджатися і користуватися (дарувати, заставляти, купувати, продавати, заповідати, обмінювати). Окрім названого, набути приватну власність можна було "займанщиною" (самозахоплення), захопивши у боржника, одержавши від гетьмана чи царя. З'являється також іпотека - застава землі (нерухомості) під довгострокову позику. Зобов'язальні дії обов'язково відбувалися і оформлювалися в суді.

Державне фінансове право передбачало продаж державного майна, земель, здачу в оренду, іпотеку, збір податків (подвірне, подушне, рангове, чиншове, подимне, стація, рації, порції, показанщина, ральцеві гроші, чинш), а також мито з промислів, торгівлі, оренд (індукти - за експорт, евекти - за імпорт товарів).

Родинно-шлюбні стосунки регулювалися переважно нормами канонічного права і передбачали: шлюб (укладення з 16 років (жінки) та 18 років (чоловіки) лише вінчанням у церкві при свідках, обов'язково між чужими людьми до 8 коліна, одношлюбними, лише за згоди батьків чи опікунів); розлучення (священик у присутності двох свідків давав розлучені листи у випадках: тривалої відсутності, хвороби, зради, чернецтва, безплідності; передбачало обов'язкову матеріальну відповідальність винної сторони); спадщину - за законом, заповітом і виморочену; опіку - через суд родичами, добрими людьми, церквою; усиновлення. Закон визначав законних та незаконних дітей. Окремо варто зазначити, що закон регулював норми спадкового майна, яке можна заповідати, а яке необхідно передати за законом. Деякі категорії незаконних дітей отримували право на спадок батька та на виховання і навчання за його кошти.

Право зобов'язань розвивалося у тісному взаємозв'язку з поширенням товарно-грошових відносин. У Гетьманщині переважали речові та грошові позики, які оформлялися письмовою розпискою (обліком), які вписували в актові книги. У разі несплати боргу боржник відповідав майном чи свободою. З'явилося багато кабальних угод - ростові, закладні,?запродажні, служилі, вексельні, вірчі - у письмовій формі. Вони були підставою і основним доказом при цивільному позові. Отже, суб'єктом власності виступали головним чином фізичні особи (вільні люди), об'єктом власності - нерухоме та рухоме майно, а в кінці XVIII ст. і особисто залежні люди - кріпаки.

Ключові поняття: приватна власність, суб'єкт власності, об'єкт власності, іпотека, чинш, опіка, спадок, зобов'язальні дії, кабальні угоди, кріпаки.
загрузка...