Підросійська Україна після скасування кріпацтва. Промисловий переворот

Проведені царизмом в 60-70-х рр. ХІХ ст. реформи стали кроком на шляху перетворення феодальної країни в буржуазну монархію і дали поштовх розвитку капіталістичних відносин, хоч і залишались пережитки феодалізму. Поштовхом до промислового перевороту стало будівництво мережі залізниць, що з’єднала на кінець століття всі великі міста (Харків, Київ, Катеринослав, Одеса, Миколаїв, Херсон, Маріуполь, Полтава, Севастополь та інші). В Україні починає швидко розвиватись капіталістична промисловість. З 1861 по 1900 рр. в Україні більш як у 115 разів зріс видобуток кам'яного вугілля, у 158 разів - залізної руди. Наприкінці XIX ст. Україна давала понад половину загальноімперської виплавки чавуну (92 млн. пудів), трохи менше половини заліза і сталі (59 млн. пудів). Тут було зосереджено понад 30% всіх машинобудівних заводів імперії. Україна стала основним районом виробництва сільськогосподарської техніки і цукру в країні.

Нові копалини і заводи (особливо металургійні і механічні) будувались переважно на кошти іноземних капіталістів (бельгійських, французьких, англійських, німецьких). Іноземний капітал в кам'яновугільній, залізорудній і металургійній промисловості України зайняв ключові позиції. На багатьох заводах адміністративно-технічний персонал, інженерно-технічні працівники майстри і навіть частина кваліфікованих робітників були теж іноземцями. Багато було і робітників, що прибули з Курської, Орловської, Тульської, Воронезької та інших губерній Росії. Але все ж з загальної кількості 1.5 млн. робітників України за переписом 1897 р. більшість була місцевими уроженцями, а в Криворізькому басейні - близько 90%.