Націоналістичний рух ОУН-УПА. Дивізія СС “Галичина”

Головними учасниками Великої Вітчизняної війни були, з одного боку, війська фашистської Німеччини та її сателітів, з іншого – багатонаціональний радянський народ і його Червона Армія. Однак в Україні у війну втрутилася третя сила — Організація українських націоналістів (ОУН) та її військові формування «Нахтігаль», «Роланд», «Поліська січ», УПА, дивізія СС «Галичина» та ін.

ОУН була створена у 1929 р. Є. Коновальцем. У 1940 р. розкололася на 2 проводи: поміркований, ліберальний ОУН-М (А. Мельник) і радикальний ОУН-Б (С. Бандера). Керівництво обох проводів пов'язувало свої політичні сподівання з перемогою фашистської Німеччини над СРСР. Напередодні Великої Вітчизняної війниОУН утворила з числа західних українців два батальйони — «Нахтігаль» і «Роланд», які під керівництвом німецьких офіцерів і у складі німецьких військ виконували каральні функції в Україні і Білорусії.

30 червня 1941 р. у Львові українські націоналісти зробили спробу створення Української держави (прем'єр Я. Стецько). Хоча у акті проголошення цієї маріонеткової держави йшлося про те, що вона буде тісно співдіяти з Німеччиною, щоб "під проводом Адольфа Гітлера утворити новий лад у Європі й світі", окупаційна влада поставилася до цієї події негативно: у плани німців не входила будь-яка українська державність. На початку липня значна частина керівників ОУН, у т. ч. С. Бандера і Я. Стецько, були заарештовані.

За цих обставин і в умовах, коли масові репресії та інші злодіяння окупантів викликали ненависть і відразу усього населення України, керівники ОУН-Б змушені були оголосити боротьбу як проти “совєтів”, так і проти “германів”. Восени 1942 р. створюється Українська повстанська армія (УПА). Її командирами на протязі різних років були Д. Клячківський (Клим Савур), Р. Шухевич (Т. Чупринка), В. Кук (Леміш).

Були непоодинокі випадки нападів підрозділів УПА па німецькі
гарнізони і окремі пости, інші партизанські дії. Однак головна боротьба велася проти червоних партизанів та підпільників, що й спонукало німців у 1944 р. коли їхні війська опинилися у скрутному становищі, випустити на волю С. Бандеру і ще 300 впливових оунівців. У 1944–1945 рр. і повоєнних роках УПА вела терористичну боротьбу в тилу Червоної Армії, проти органів влади.

Воєнні невдачі примусили фашистське керівництво погодитися зі створенням українського військового формування у складі німецьких збройних сил. У 1943 р. з числа прихильників ОУН-М була сформована дивізія СС «Галичина». У липні 1944 р. ця есесівська дивізія була розгромлена радянськими військами під Бродами. Частина її вояків приєдналася до УПА.

Збройна боротьба УПА проти Радянської влади продовжувалася до 1947 р., після чого її залишкам вдалося відійти на Захід. У Західній Україні діяло націоналістичне підпілля до середини 50-х рр. Бандерівці сподівалися на третю світову війну і на перемогу в ній англо-американського блоку.