Українські землі на завершальному етапі другої світової війни

На завершальному етапі радянсько-німецької війни укра-їнські землі і народ знову пережили великий подвиг солдата і великі жертви, руїни, спустошення, тактику "спаленої землі" уже з боку німецьких окупантів, які, відступаючи, застосовували її.

Початком визволення території України стала Сталінградська битва, внаслідок якої розпочато контрнаступ і 18 грудня 1942 року визволено перший український населений пункт – с. Півнівку Міловського району Ворошиловградської (нині Луганської) області.

До лютого 1943 року визволено значну частину Донбасу, Харківщини (16 березня 1943 р. Харків знову було захоплено фашистами).

Розвиваючи успіх після перемоги на Курській дузі, війська Південно-Західного фронту на початку вересня 1943 р. визволили Донецьк і вийшли до Дніпра в районі Дніпропетровська. Війська Південного фронту визволили Маріуполь і підійшли до Мелітополя. Війська Воронезького фронту визволили Суми і вийшли до Дніпра в районі Переяслав-Хмельницького.

На світанку 6 листопада 1943 року визволено Київ, хоча ціною величезних втрат, тільки в районі Букрина загинуло 40 тис. воїнів.

У січні 1944 року розпочалося визволення Правобережної України та Криму. Звільнено від окупантів: 5 лютого – Луцьк і Рівне, 20 березня – Вінниця, 25 березня – Проскурів (Хмельницький), 30 березня – Чернівці, 15 квітня – Тернопіль, 10 квітня – Одесу, травень – Крим, 27 липня – Львів і Станиславів (Івано-Франківськ).

На початку жовтня 1944 року завершилось повне визволення території України від фашистів, 28 жовтня 1944 р. війська 4-го Українського фронту вибили ворога із останньогонаселеного пункту Закарпаття.

Визволення України було важливою частиною процесу розгрому фашистських загарбників. Перемога стала можливою завдяки героїзму, мужності і подвигу всіх борців з окупантами рідної землі.

Найголовніший позитивний підсумок війни – крах фашистських планів про перетворення України на колонію Німеччини, а її населення – на рабів. В результаті радянського захоплення Західної України вперше за багато століть усі українці з’єдналися в межах одного політичного цілого, хоч і в рамках тоталітарного СРСР. У серцях багатьох українців зародилась надія, що після такої жахливої війни все стане інакшим, кращим.

В історії війни є ще одна болюча проблема. Істина незаперечна – головною причиною перемоги над фашизмом було бажання врятувати і очистити рідну землю від фашист-ського окупанта, тому, незважаючи на історичну правомірність називати події 1941–1945 рр. радянсько-німецькою війною, все ж таки для солдата це була війна Велика Вітчизняна, оскільки українці, білоруси, росіяни, грузини і т. д. – всі вони воювали найперше за свій край, свою Батьківщину, свою Вітчизну, за свою родину, сім'ю, матерів і дітей.

Очевидно, що при такому підході, такому розумінні не варто повністю відмовлятися і від усталеної раніше назви – Велика Вітчизняна війна.