Президенти та уряди України

В липні 1991 р. Верховна Рада УРСР прийняла пакет законів щодо запровадження посади Президента в республіці; з вересня 1991 р. розпочалось висунення кандидатур.

Визначений законом рубіж у сто тисяч підписів змогли подолати лише сім (із 45 претендентів, які одержали підписні листи): В. Гриньов, Л. Кравчук, Л. Лук'яненко, О. Мороз, Л. Табурянський, О. Ткаченко, В. Чорновіл, І. Юхновський. (У ході передвиборчої кампанії О. Ткаченко свою кандидатуру зняв на користь Л. Кравчука).

1 грудня 1991 р. 32 млн. громадян (84% внесених у списки виборців) взяли участь у голосуванні.

Л. Кравчук отримав 20 млн. голосів (62%) і став першим всенародно обраним Президентом України.

В. Чорновіл був на другому місці і одержав 7,4 млн. голосів виборців (23,3%).

В основі програми Л. Кравчука було 5 "Д" – Державність, Демократія, Достаток, Духовність, Довіра, але реалізувати вдалось частково лише одне – Державність. Справді, основи державності в 1991–1994 рр. було закладено. Проте ряд економічних, політичних, духовних проблем не тільки не було вирішено, вони ще більше загострились і привели до економічної, політичної, духовної кризи.

Уряд першого прем'єр-міністра незалежної України В. Фокіна (листопад 1990 – жовтень 1992 р.) припустився ряду серйозних прорахунків:

- погодився з нав'язаною російською стороною оцінкою частини вкладу України в економіку СРСР – 16,37%, тоді як більшість економістів оцінюють 21–23%, хоча і погодженої частини Україна не отримала;

- дозволив двотижневе (з 2 по 16 січня 1992 р.) масове і безконтрольне пограбування України Росією);

- перехід Росії на світові ціни за енергоносії призвів до великого державного боргу, залежності України від поставок пального з Росії; відхід від ринкових реформ привів до спаду виробництва, зниження рівня життя, некерованості економіки.

Уряд Л. Кучми (листопад 1992 р. – жовтень 1993 р.) мав надзвичайні повноваження, але економіка України продовжувала розвалюватися. За 9 місяців 1993 року виробництво промислової продукції знизилося на 21%.

В жовтні 1993 р. Президент України сам очолив Кабінет Міністрів (виконуючим обов'язки був Ю. Звягільський), але стабілізувати економіку не вдалося й урядові Кравчука-Звягільського. У першому кварталі 1994 р. національний дохід скоротився проти відповідного періоду 1993 року на 36%, обсяг виробництва промислової продукції на 38,4%.

До парламентських і президентських виборів 1994 року Україна підійшла у стані глибокої кризи.

Процес зміни політичної влади в Україні завершили другі президентські вибори, що проходили в червні – липні 1994 р.

На посаду президента було зареєстровано сім кандидатів: В. Бабич, Л. Кравчук, Л. Кучма, В. Лановий, О. Мороз, І. Плющ, П. Таланчук.

27 червня у першому турі виборів найбільше голосів набрали Л. Кравчук (37,68%) і Л. Кучма (31,25%), які вийшли в другий тур.

У другому турі 10 липня 1994 р. Л. Кучма набрав 52,14% голосів, Л. Кравчук – 45,06%.

Л. Кучма вів передвиборну боротьбу під гаслами:

− відновлення зв'язків з Росією та іншими країнами СНД;

− надання російській мові статусу офіційної;

− боротьби з корупцією та організованою злочинністю;

− зупинити спад і стабілізувати економічну ситуацію в країні.

Л. Кучма спирався на підтримку промислового директорату, частини державної номенклатури і лівих політичних сил (в т. ч. комуністів). Національно-демократичні сили підтримували Л. Кравчука.

Після виборів була зроблена спроба перейти до реалізації соціально-економічних реформ. Новообраний Президент переніс центр уваги з питань ідеологічних на економічні, зайняв центристську позицію для згуртування всіх сил суспільства.

Однак і на цьому етапі розбудови Української держави досягти значних успіхів не вдалось, відчувались серйозні протиріччя між гілками влади, економічна і політична криза поглибилась.

Кабінет Міністрів залишався найнестабільнішим - пішли у відставку уряди:

В. Масола – червень 1994 р. – березень 1995 р.;

Є. Марчука – березень 1995 р. – травень 1996 р.;

П. Лазаренка – травень 1996 р. – липень 1997 р.

В. Пустовойтенка – липень 1997 р. – грудень 1999 р.

В. Ющенка – грудень 1999 р. – червень 2001 р.

З червня 2001 до листопада 2002 р. Кабінет Міністрів України очолював А. Кінах. В листопаді 2002 році Премєр-міністром України обрано Віктора Януковича.

З червня 1999 р. почалась передвиборна кампанія по виборах третього Президента незалежної України 31 жовтня 1999 р.

Кандидатами в Президенти України зареєстровано 15 осіб: О. Базилюк, Н. Вітренко, М. Габер, В. Кононов, Ю. Костенко, Ю. Кармазін, Л. Кучма, Є. Марчук, О. Мороз, В. Онопенко, П. Олійник, О. Ржавський, Г. Удовенко, П. Симоненко, О. Ткаченко. В першому турі виборів більшість голосів набрав Л. Кучма – 36.38%, П. Симоненко – 22.38%.

14 листопада 1999 р. відбувся другий тур виборів. Президентом України на наступні п’ять років обрано (56% голосів виборців) Л. Д.Кучму.

В 2004 році розпочалася активна підготовка до чергових виборів Президента України.