Ознаки творення української державності, конституційний процес та його завершення в 90-х роках

Наступні події нашої історії підтверджують, що найлегшим був етап проголошення української державності, найважче виявилось творити, будувати свою власну державу.

Після проголошення незалежності одним з найперших державотворчих кроків стало запровадження атрибутів державності.

4 листопада 1991 р. Верховна Рада прийняла закон "Про державний кордон України", який проголошував недоторканність кордонів, визначав порядок їхньої охорони та правила переходу.

12 грудня 1991 р. Президент України підписав Указ "Про утворення державного митного комітету України", хоча за спеціальною домовленістю кордони між державами СНД визнавались "прозорими" – без митного контролю.

24 серпня 1991 р. позачергова сесія парламенту прийняла постанову "Про військові формування на Україні", було утворено Міністерство оборони України на чолі з генералом К. Морозовим.

6 грудня 1991 р. прийнято Закон "Про збройні сили України".

4 листопада 1991 р. прийнято Закон "Про національну гвардію України".

20 вересня 1991 р. постановою Верховної Ради була утворена Служба національної безпеки (з березня 1992 р. СБУ).

5 листопада 1991 р. Верховна Рада прийняла закон "Про прокуратуру".

8 жовтня 1991 р. Верховна Рада прийняла Закон "Про громадянство України". Громадянство надавалося всім, хто на момент набуття чинності Закону проживав на території України і не був громадянином інших держав, не заперечував проти отримання громадянства України.

Особливе місце у державній атрибутиці посідають гімн, герб та прапор.

· 15 січня 1992 р. Президія Верховної Ради затвердила музичну редакцію Державного гімну "Ще не вмерла Україна".

· 4 вересня 1991 р. після триразового голосування синьо-жовтий національний прапор урочисто піднято над будинком парламенту.

· 28 січня 1992 р. постановою Верховної Ради він був затверджений Державним прапором.

· 19 лютого 1992 р. Верховна Рада затвердила тризуб як малий герб України.

Запровадження власної грошової одиниці.

· Листопад 1990 р. – запроваджено картки споживача, товари продавалися за умови одночасної оплати їх не лише рублями, а й одноразовими купонами. Ненасиченість ринку товарами, незахищеність купонів бажаного результату не дали.

· З 10 січня 1992 р. роль валюти в умовах галопуючої інфляції виконували нові купони багаторазового використання з певним захистом (виготовлені у Франції).

· 2 вересня 1996 р. відповідно до Указу Президента Л. Кучми на зміну купону прийшла справжня національна валюта – гривня.

Реорганізація органів влади:

· 25 лютого 1992 р. підписано Указ Президента "Про зміни в системі центральних органів державної виконавчої влади в Україні".

· 28 лютого 1992 р. Указом Президента "Про Державну Думу України" було утворено постійно діючий орган, який очолив Президент. Держдума проіснувала до кінця року і не стала ефективним органом управління.

· 5 березня 1992 р. утворено інститут представників Президента, як найвищих посадових осіб виконавчої влади на місцях. Проте в 1994 р. Верховна Рада ліквідувала цей інститут влади.

Оцінюючи реорганізацію органів влади, слід сказати, що до сьогодні вона є неефективною, її реформування та реорганізація не завершені. В основі державного устрою республіки відбулося, по суті, механічне поєднання елементів парламентської республіки, президентського правління і радянської влади, що зумовлює чимало внутрішніх протиріч і навіть протистоянь різних гілок влади.

Конституційний процес.

"Декларація про державний суверенітет України", прийнята 16 липня 1990 р., стала правовою основою концепції нової Конституції України, але події 24 серпня 1991 р. внесли серйозні корективи у розвиток конституційного процесу.

Проте винесення на всенародне обговорення у 1992–1993 рр. двох варіантів проекту Конституції України закінчилось невдачею. Верховна Рада не затвердила жоден з них, чинною залишилася Конституція УРСР 1978 р., до якої було внесено понад 200 поправок.

Після того як Президентом України став Л. Кучма, було створено нову Конституційну комісію, але через протистояння гілок влади і боротьбу політичних сил вона теж не була результативною.

Певним компромісом став Конституційний договір, схвалений Верховною Радою 8 червня 1995 р., який створив умови для активізації конституційного процесу.

У червні 1996 р. Верховна Рада розглянула проект Конституції в другому читанні. Найбільш спірними питаннями були:

статус республіки Крим; державна мова; державна символіка; приватна власність; розподіл владних повноважень.

Президент Л. Кучма уже готував Указ про проведення референдуму з питання затвердження Конституції.

Нарешті, робота п'яти узгоджувальних комісій дала свої наслідки – в ніч з 27 на 28 червня 1996 р. основні положення були погоджені і затверджені, а вранці 28 червня 1996 р. Конституція України прийнята.

В Конституції України (XV розділів) визначено базові принципи організації вищих органів держави і місцевого самоврядування, їхні взаємовідносини та компетенція, права, свободи, обов'язки громадян, закріплено територіальний устрій України, визначено порядок внесення змін та перехідні положення.

Затвердження основного закону держави створило юридичне підгрунтя для дальшого розвитку конституційного процесу і утвердження правової, демократичної суверенної України.