Економічний потенціал України на початку 90-х років

На території України (604 тис. км2) могли б розміститись десять європейських держав таких як Австрія, Албанія, Болгарія, Данія, Ірландія, Голландія, Люксембург, Угорщина, Швейцарія, Португалія.

В кінці 80-х років Україна виробляла зерна по 1 тонні на кожного жителя, але якщо за 15 років виробництво зерна в УРСР зросло на 18%, то державні поставки в центр – на 30%. В той час як фондоозброєність праці в сільському господарстві УРСР становила 12,7 тис. крб., то в РРФСР – 19 тис. крб.

Україна володіла найпотужнішим економічним потенціалом серед радянських республік.

Порівняльний економічний потенціал України серед радянських республік виглядає так (в балах, максимум – 10 б.):

сільськогосподарське виробництво -10;

ступінь індустріалізації - 9;

мінеральні ресурси - 8;

інфраструктура - 8;

рівень забезпечення промтоварами - 7.

В 1989 р. виробництво цукрового буряка становило 1000 кг на душу населення, в Угорщині – 450 кг, Франції – 415 кг, Італії – 250 кг, Англії – 140 кг, США – 90 кг. Далеко попереду Україна і з виробництва цукру: в чотири рази більше, ніж у США і в п'ять разів, ніж в Англії. Щороку Україна вивозила за свої межі 4 млн. тонн цукру (на світовому ринку тонна цукру коштувала 340 доларів). Спеціалісти підрахували, що потреби України в мінеральній сировині задовольняються: щодо флюсів – на 110%, титанової руди - 140%, марганцевої руди – на 165%, самородної сірки – на 200%, ртуті – на 150%, графіту – на 700%.

За даними на 1990 рік Україна виробляла на душу населення 2100 кг залізної руди. Для порівняння: США – 220кг, Франція – 170кг, Китай – 150кг, Японія – 0,5кг.

З виробництва товарного вугілля на душу населення (близько 3 тонн) Україна поступалася лише США, ФРН та Польщі і випереджала Великобританію, Італію, Китай.

Україна виробляла у 1990 році 300 млрд. кіловат-годин електроенергії (теплові електростанції 68%, атомні – 25%). На душу населення це менше, ніж у США і ФРН, але більше, ніж у Великобританії й Італії.

В Україні живе у два з лишком рази більше людей, ніж у всіх п'яти країнах Північної Європи, разом узятих, – Швеції, Норвегії, Фінляндії, Данії й Ісландії. На тисячу чоловік припадає 170 вузів і середніх навчальних закладів. За цим показником Україна поступалася лише США і Канаді і випереджала всі європейські держави. 14 відсотків усього населення, зайнятого в народному господарстві, має вищу і середню спеціальну освіту.

Чому цей потужний економічний потенціал республіки не забезпечив високий рівень життя в Україні вже на початку 90-х років?

1. Найперше – український народ не почував себе господарем у рідному домі. Тоталітарна, командно-адміністративна система підірвала корені господаря-трудівника, власника.

2. Величезний потенціал України ішов на підтримку так званих "прокомуністичних режимів" у світі. До 25% потенціалу республіки йшло на мілітаризацію, ВПК.

3. Економіка СРСР і України була затратною, самоїдною, енерго - і трудомісткою.

Зокрема, втрати сільськогосподарської продукції становили до 50% (в більшості держав світу до 5%). Наприклад, із 19 млн. тонн вирощеної картоплі споживали лише 6 млн. тонн, а 13 млн. тонн пішло на смітник. За кордоном закуповували до 31 млн. тонн зерна, а втрачали у себе до 60 млн. тонн (30% вирощеного).

На одну одиницю національного доходу витрачали в 4,5 раза більше палива, ніж у США, і в 6,8 раза більше, ніж Японія.

Спосіб безперервного розливання сталі винайшли наші вчені, але японці закупили ліцензію і перевели заводи на безперервне розливання; якби ми своєчасно впровадили цей винахід в себе, то зберегли б стільки електроенергії, скільки виробляли всі атомні електростанції СРСР.

4. Вже в перші роки проголошення економічного і політичного суверенітету (1987–1991 рр.) потенціал України був пограбований, вивезений, розкрадений.

Взятий потенціал – природні і людські багатства України – за 70 років СРСР ніхто не повертав. Українські "човники" вивозили товар, продаючи його за гроші, які Росія одержувала за допомогою друкарського верстата.

Спритні ділки, ті, хто був ближче до державного і партійного "корита", величезні багатства вкрали, "прихватизували", вивели за межі України, вклали в іноземні банки.

Так просто і легко – через нашу тисячолітню бездержавність, через історичну безпам'ятність, через хлопську покірність і підданство ми неодноразово в своїй історії втрачали те, що нам дали Бог, природа і праця власного народу.