Бронзовий вік (III—I тис. до н. е.) - характеристика, хронологія та культура на території України

Бронзова доба — історичний період, котрий прийшов на заміну енеоліту (мідна доба) — перехідний період після кам'яної доби . Характеризується виготовленням і використанням бронзових знарядь праці і зброї, появою кочового скотарства, поливного рільництва, писемності, рабовласницьких держав (кінець IV — початок I тис. до н. е.). Змінився залізною добою у I тисячолітті до н. е.

Загальна характеристика бронзового віку

Бронзовий вік дістав свою назву від першого здобутого людьми штучного сплаву міді з оловом, свинцем або миш'яком. Бронза була значно міцніша та гостріша за мідь. Ця перевага сприяла поширенню й утвердженню бронзи як основного матеріалу для виготовлення знарядь праці, зброї і прикрас, однак цілком витіснити мідні та кам'яні вироби їй так і не вдалося.

Бронзовий вік у різних частинах планети мав різну тривалість та різний час початку:

1. Найстаріші бронзові вироби походять з Месопотамії й Південного Ірану. Бронзові знахідки з цієї території відносяться до середини IV тисячоліття до н.е.;
2. Трохи пізніше виготовленням бронзових виробів зайнялися на території Малої Азії та Єгипту – наприкінці IV тисячоліття до н.е.;
3. У III тисячолітті до н.е.бронза поширюється на південь Європи, включно з територією сучасної України;
4. У Китаї працювати з цим сплавом міді починають у II тисячолітті до н.е.;
5. Найпізніше обробка бронзи зафіксована у Південній Америці та Африці – I тисячолітті до н.е.

3 появою бронзи відбувся перший суспільний поділ праці - відокремлення скотарства від землеробства. Поділ праці між орачами і скотарями передбачав необхідність обміну продуктами праці, тобто примітивної торгівлі, яка включала в себе тепер не лише злаки (ячмінь, пшеницю, просо, жито) і м'ясо, але й металеві вироби і сіль.

Бронзові знаряддя праці невіддільно вввійшли до життя людини, та поряд з бронзовими серпами, вістрями до списів та наконечниками стріл продовжувалось використання крем’яного реманенту. До речі, орне землеробство виходить у цей час на новий рівень. Знайдені археологами на території сучасної України залишки росли та насіння дають змогу стверджувати про вирощування людиною не тільки вже традиційних злакових культур, а й льону, коноплі, гороху, сочевиці, ріпи, цибулі, часнику, маку. Також набуває розвитку садівництво: під час розкопок виявлено кісточки вишні та сливи-угорки.

Під впливом радикальних змін у господарюванні в епоху бронзи відбулися кардинальні зрушення у сфері суспільних відносин:

• завдяки значному посиленню ролі чоловіка в господарстві й усіх сферах суспільного життя в епоху бронзи відбулася заміна матріархату патріархатом, родовід тепер вівся батьківською лінією;
• значне зростання продуктивності праці призвело до появи додаткового продукту, який поступово концентрувався в руках окремих осіб, що спричинило спочатку майнову, а з часом і соціальну диференціацію суспільства;
• з великосімейної громади виокремилися мала сім'я (чоловік, дружина, діти);
• формувалися союзи племен, створювалися органи керівництва союзом племен, виокремився стан воїнів.

В епоху бронзи стрімко вдосконалювалася зброя, відбувалася подальша воєнізація суспільства, інтенсивно формувалися й переміщалися етноси (тому епоху бронзи ще називають періодом першого Великого переселення народів). Первісне суспільство в цю епоху поступово вступає в пєріод розкладу, оскільки:

• виокремлюється як основний його осередок патріархальна сім'я;
• виникає поділ общинників на багатих і бідних (майнова і станова нерівність);
• з'являється приватна власність.

Винайдення бронзи та її обробка полегшили контакти між різними племенами, тому археологи часто віднаходять бронзові вироби у віддалених від місць її обробки територіях. Прогрес у виробництві знарядь із цього сплаву посилив соціальну диференціацію, виділився культ вождя, котрого поважали і славили як героя навіть після смерті. Так людство прийшло до звичаю курганних поховань.

Доба бронзи в Україні

Перші бронзові вироби, виготовлені на Кавказі і Балканах, почали поширюватися на території України вже на початку II тис. до н. е. Поступово було налагоджене місцеве виробництво: у Донецькому басейні сформувався центр металургії, а в Карпатсько-Дунайському регіоні - металообробки.

Отож у III – на початку II тисячоліття в Україні починається бронзовий вік. Періодизація цієї доби на майбутній українській території особлива – вона поділяється на 3 періоди:

• ранній (30/28–23 століття до н. е.);
• середній (23–17 століття до н. е.);
• пізній (17 – 10/9 століття до н. е).

Наприкінці III - першої половини II тис. до н. е. на теренах Прикарпаття, Поділля, Волині й Полісся проживали скотарські племена індоєвропейців – носіїв культури шнурової кераміки, які стали етнічним підґрунтям формування пізніших племен германців, балтів і слов'ян. У XV ст. до н. е. їх змінили споріднені з ними племена комарівської і тшинецької культур, які розселилися в Прикарпатті, Волині, долині Середнього Дніпра та басейні Прип'яті.

Серед культур Степового Причорномор'я, Наддніпрянщини та Лівобережжя виділялася ямна культура (назва походила від характеру поховань в ямах під курганами), носії якої були спадкоємцями середньострогівських племен.

У II тис. до н. е. особливо потужними були племінні союзи зрубної культури (померлих ховали у дерев'яних зрубах під курганами), які займалися скотарством і землеробством та у ХVІ-ХII ст. до н. е. проживали на територіях від Дніпра до Алтаю. Вони стали пращурами іранської гілки індоєвропейців. Частина цих племен, які називали себе аріями (благородними), у середині II тис. до н. е. зайняла Іран та завоювала Індію.

Культура доби бронзи на території України характеризується розвитком металообробки. Було винайдено різні способи металообробки: кування, лиття, гравіювання, карбування. Серед металевих культурних пам’яток, що відносяться до бронзового віку - браслети, підвіски, пояси, пряжки, перстні, сережки, обручі, бляшки, що нашивали на одяг, фібули – своєрідні броші-застібки для одягу.

Завдяки легкому плавленню бронзи, що можливе навіть у звичайній печі або на вогнищі, високого розвитку набуло виплавляння фігурок з цього матеріалу. Також розповсюдженим було прикрашання зброї – наприклад, руків’їв мечів. Найбільш поширеними залишалися тваринні мотиви – повне зображення тварин або часткове (кіготь, крило, голова), що дістало назву звіриний стиль. Та найбільш важливим у мистецтві бронзового віку є те, що жіночій образ поступово зникає з образотворчих виробів, поступаючись місцем чоловічому – наслідок переходу від матріархату до патріархату.

Таким чином, винайдення сплаву бронзи стало визначною подією у житті людства. Простий у обробці матеріал набагато полегшив працю, дав новий поштовх розвитку ремісничої справи. Відповіддю на питання «Яка головна зміна відбулася в житті людини за часів бронзового віку?» є розділення господарства на скотарство та землеробство, а також впровадження патріархального ладу замість матріархату.