Главная Історія Первісна доба Бронзовий вік (III—I тис. до н. е.)

Бронзовий вік (III—I тис. до н. е.)

Бронзова доба — історичний період, котрий прийшов на заміну енеоліту (мідна доба) — перехідний період після кам'яної доби . Характеризується виготовленням і використанням бронзових знарядь праці і зброї, появою кочового скотарства, поливного рільництва, писемності, рабовласницьких держав (кінець IV — початок I тис. до н. е.). Змінився залізною добою у I тисячолітті до н. е.

Бронзовий вік дістав свою назву від першого здобутого людьми штучного сплаву міді з оловом, свинцем або миш'яком. Бронза була значно міцніша за мідь. Ця перевага сприяла поширенню й утвердженню бронзи як основного матеріалу для виготовлення знарядь праці, зброї і прикрас, однак цілком витіснити мідні та кам'яні вироби їй так і не вдалося. Перші бронзові вироби, виготовлені на Кавказі і Балканах, почали поширюватися на території України вже на початку II тис. до н. е. Поступово було налагоджене місцеве виробництво: у Донецькому басейні сформувався центр металургії, а в Карпатсько-Дунайському регіоні - металообробки.

3 появою бронзи відбувся перший суспільний поділ праці - відокремлення скотарства від землеробства. Поділ праці між орачами і скотарями передбачав необхідність обміну продуктами праці, тобто примітивної торгівлі, яка включала в себе тепер не лише злаки (ячмінь, пшеницю, просо, жито) і м'ясо, але й металеві вироби і сіль.

Під впливом радикальних змін у господарюванні в епоху бронзи відбулися кардинальні зрушення у сфері суспільних відносин:

  • завдяки значному посиленню ролі чоловіка в господарстві й усіх сферах суспільного життя в епоху бронзи відбулася заміна матріархату патріархатом, родовід тепер вівся батьківською лінією;
  • значне зростання продуктивності праці призвело до появи додаткового продукту, який поступово концентрувався в руках окремих осіб, що спричинило спочатку майнову, а з часом і соціальну диференціацію суспільства;
  • з великосімейної громади виокремилися мала сім'я (чоловік, дружина, діти);
  • формувалися союзи племен, створювалися органи керівництва союзом племен, виокремився стан воїнів.

В епоху бронзи стрімко вдосконалювалася зброя, відбувалася подальша воєнізація суспільства, інтенсивно формувалися й переміщалися етноси (тому епоху бронзи ще називають періодом першого Великого переселення народів). Первісне суспільство в цю епоху поступово вступає в пєріод розкладу, оскільки:

  • виокремлюється як основний його осередок патріархальна сім'я;
  • виникає поділ общинників на багатих і бідних (майнова і станова нерівність);
  • з'являється приватна власність.

Наприкінці III - першої половини II тис. до н. е. на теренах Прикарпаття, Поділля, Волині й Полісся проживали скотарські племена індоєвропейців - носіїв культури шнурової кераміки, які стали етнічним підґрунтям формування пізніших племен германців, балтів і слов'ян. У XV ст. до н. е. їх змінили споріднені з ними племена комарівської і тшинецької культур, які розселилися в Прикарпатті, Волині, долині Середнього Дніпра та басейні Прип'яті.

Серед культур Степового Причорномор'я, Наддніпрянщини та Лівобережжя виділялася ямна культура (назва походила від характеру поховань в ямах під курганами), носії якої були спадкоємцями середньострогівських племен. У II тис. до н. е. особливо потужними були племінні союзи зрубної культури (померлих ховали у дерев'яних зрубах під курганами), які займалися скотарством і землеробством та у ХVІ-ХII ст. до іі е. проживали на територіях від Дніпра до Алтаю. Вони стали пращурами іранської гілки індоєвропейців. Частина цих племен, які називали себе аріями (благородними), у середині II тис. до н. е. зайняла Іран та завоювала Індію.

загрузка...